ДИ́ПОТЬ, ПТЮ,
Ди́поть, птю, м. Ударъ. Да́ти ди́птю. Поколотить. Дав доброго диптю: одвохрив добре. Ном. № 3961.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 384.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДИПТЯ́НКА, КИ, →← ДИ́НЯЧИЙ, А, Е.